4 книги про досвід Другої світової війни
4 книги про досвід Другої світової війни

День пам’яті жертв Другої світової війни другий рік поспіль Україна відзначає в умовах повномасштабної військової агресії росії проти України. Ми вшановуємо пам’ять кожного й кожної, хто боровся з нацизмом, а також усіх жертв війни. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять ті, кого торкнулась війна — діти, жінки, підпільники та цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій.

У нашому видавничому портфелі є книжки, які розкривають страшні сторінки тієї війни або показують і переосмислюють вплив війни на життя людини. Вони всі дуже різні і кожна по-своєму репрезентує досвід різних людей із різних країн.

До вашої уваги 4 книги, які репрезентують досвід переживання Другої світової:

 

«Жінка в Берліні» Анонім — воєнний щоденник 34-літньої берлінської журналістки, де вона описує досвід виживання у плюндрованому Червоною Армією місті. На той момент остаточний результат Другої світової вже ні в кого не викликав сумнівів, проте «визволителі-переможці» не тільки паплюжили місто, а й глумились над жінками та мародерствували. А ще ця книга про те, як не втратити людську подобу в нелюдських обставинах.

«Її щоденник заслуговує на особливе місце в архівах спогадів. Це тому, що він не засуджує і не виправдовує: ні її співвітчизників, ні окупантів, ні, що характерно, її саму… Якщо коротко, анонімна авторка пише безжальний звіт про те, що може чекати на людей, коли падають всі матеріальні й суспільні підпори». ― The Boston Globe

 

 

 

«Гроші від Гітлера» Радки Денемаркової — роман, що оголює людські пороки. Він — про кілька повернень Ґіти Лаушманн до родинного маєтку, який під час війни конфіскували односельчани дівчини, переділити все майно її сім’ї та звинуватили Лаушманнів у колабораціонізмі. Він також про те, що війна не закінчилася з підписанням мирного договору, а для багатьох тривала чи не все життя.

Ґіта Лаушманн буде змушена наново переживати страшне минуле, але найгірше в тому, що вона стикнеться із сьогоденням, у якому нікуди не поділись люди, ладні «шукати найслабкіших – і чавити, і чавити, і владарювати над ними». Чи вдасться героїні перемогти? Відповідь – на сторінках роману.

 

 

 

 

 

 

«Мій дід танцював краще за всіх» Катерини Бабкіної — серія оповідань, що складаються в єдину історію п’яти родин і охоплюють період від двадцятих років в Харкові і знищення театру Леся Курбаса через Голодомор, Другу світову, дев’яності й кілька хвиль еміграції до війни на Донбасі. Ця книжка в першу чергу про прийняття минулого. Про те, як події та обставини впливають на нас незалежно від того, чи знаємо ми про них. Про тяглість і зв’язок поколінь, бажання любові та прийняття, самотність як наслідок або як причину. Про втрати – осмислені чи неосмислені, виправдані чи безглузді. Та, головне, про те, що навіть самотнім, відкинутим, поламаним теж можна вижити і жити, бо, попри все, завжди залишається можливість врешті стати щасливим.

 

 

 

«Восьме життя (для Брільки)» Ніно Харатішвілі — роман-епопея, який розповідає історію грузинської родини та цілої Грузії впродовж 20 століття — століття червоного терору. Ця книга, написана для західного читача, є епосом про жахи радянського союзу загалом та страшні роки Другої світової війни зокрема. Через історію однієї сім’ї Ніно Харатішвілі показує читачам історію епохи війн, тоталітарного режиму та її наслідки.

 

 

 

 

 

Матеріал підготувала Юлія Малета.

Схожі новини