Іронічно і контркультурно – про сербські військові травми: “Три картини перемоги” Карановича
Іронічно і контркультурно – про сербські військові травми: “Три картини перемоги” Карановича

Не дивно, що нам тепер цікаво читати книжки, пов’язані з темою війни. І це посприяло інтересу до роману сербського письменника Звонка Карановича «Три картини перемоги» — в українському перекладі Зоряни Гук він з’явився друком у видавництві «Комора».

Але це зовсім не політичний твір, не фронтова проза і не, як казали свого часу, «окопна правда». Війна лише краєм крила зачіпає безпосередній сюжет у «Трьох картинах перемоги». Набагато більше у книжці розказано про психічні травми, яких вона завдала людині, засадничо до неї не готової. «Три картини перемоги» — частина трилогії «Щоденник дезертира», романів із життя молодих людей на зламі історії.

Межа ХХ і ХХІ століть, бої в Косово, західні бомбардування Сербії. На фронт ненадовго потрапляє чоловік, який не хоче воювати і жив дотепер зовсім іншим життям — контркультурними вечірками, подорожами, альтернативною музикою і кіно, нелегальною торгівлею та родинними проблемами. Повернення з зовсім не героїчної війни не лише запускає болісні відчуття, а й стає приводом для справжньої психологічної кризи людини, яка не може зорієнтуватись у власному житті.

Націоналістична риторика правлячого режиму викликає огиду, суспільство перебуває в депресії, а улюблені бари й випадкові сексуальні пригоди не приносять тієї радості, що колись.

Ось такі реалії книжки «Три картини перемоги». Цю доволі похмуру історію Звонко Каранович розповідає скептичним і стриманим тоном, але з добрим почуттям гумору. Гумор, щоправда, не завжди є на поверхні тексту, тож часто доводиться «стежити за руками».

Що ж до дещо депресивної тематики, її сербський письменник компенсував не лише іронією, а й доволі ефектними характерами та вчинками персонажів: корумпованих чиновників, військових, котрі не знають, куди дівати час, завсідників клубів, професійних опозиціонерів, просто гуляк чи, наприклад, психіатра — маніакального прихильника ракії з апельсинів.

Треба відзначити й іще одну особливість книжки Звонка Карановича.

Це — дуже деталізоване зображення реалій і духу часу (нагадаю, йдеться про межу дев’яностих-двотисячних років, із ескападами в попередні десятиліття). А також реалій і духу сербського міста Ніш. Зрештою, як сказав під час презентації на Київському Арсеналі сам письменник, його роман у цьому сенсі абсолютно історичний.

Олег Коцарев

Джерело: vsiknygy.net.ua

Схожі новини