fbpx
Катажина Котинська про переклад польською «Музею покинутих секретів» Оксани Забужко
Катажина Котинська про переклад польською «Музею покинутих секретів» Оксани Забужко

Перекладати Оксану Забужко — завжди челендж від першої літери і до останньої крапки. Це і читацька насолода, і перекладацький виклик, й інтелектуальна розвага найвищого рівня. Такий собі літературний кросворд з лабіринтом на додачу.

У чому кросворд? Від «Польових досліджень», які я перекладала 20 років тому, і до «Музею покинутих секретів», я ніколи не знала, яка галузь науки стане мені у пригоді. Європейська філософія, японське кіно, ядерна фізика, побут Волині XVI століття, історія мистецтва — будь ласка, з усією приналежною термінологією та асоціативним рядом. Говорити про почуття, в тому числі про любов, використовуючи інструментарій вищої математики? Це для протагоністів Забужко — не проблема, ба більше: звучить, наче природна частина ідентичності людини. І викручуйся, перекладачко, як хочеш, адже так само природно і плавно репліка має зазвучати твоєю мовою.

 

 

У випадку «Музею» найцікавішим моментом у роботі над перекладом були, мабуть, саме пошуки польських «голосів» для протагоністів роману. Оскільки мова кожного персонажа — це одночасно опосередкована, проте дуже важлива його/її характеристика (тут і походження, і виховання, географія, сімейна історія, освіта, професійні навички…), слід було — майже як у кінодубляжі — правильно «озвучити» польською Адріана Ортинського (30-ті роки, Західна Україна, військовий вишкіл), Адріана Ватаманюка (київський фізик, за походженням львів’янин, закоханий у світ ремісничих витворів прикладного мистецтва), Зозулястого Дядька (підкиївський суржик, замішаний на колгоспних мовних схемах), Юлічку (яка в українському виданні роману просто говорить російською!), Бухалова (каґебешник \ есбіст, розмовляє українською, проте де-не-де прочитується його первинна російськомовність)…

 

Фото Мирослава Коха з сайту angelus.com.pl

 

У чому лабіринт? Авторка впевнено веде свого співрозмовця через конструйований на його ж очах світ з усім потрібним плетивом ідей. Читацька подорож реченнями, для яких нерідко дистанція у «пів сторінки» — це тільки початок, розгін думки, вимагає уваги до тексту і бажання увійти у пропонований світ. Це точно не проза у стилі фаст-фуд, тут не проковтнути оповідання, есей чи романний розділ «на бігу», між зупинками трамваю чи парами в університеті. Річ, все ж таки, у тім, що, коли всі кінці нарешті логічно зійдуться, зав’язати цей вузол авторських асоціяцій моєю — польською — мовою я можу тільки після того, як ретельно перевірю і успішно дешифрую усі закладені у нього сенси — на всіх рівнях: від зрозумілих у полі української культури, через посилання на загальну історію ідеї, і до суто особистих, авторських асоціяцій.

 

Фото Мирослава Коха з сайту angelus.com.pl

 

Перекладати Оксану Забужко — це постійна школа, моя особиста перекладацька майстерня. Кожного разу, коли мені надходить повідомнення «А чи не переклали б ви [тут заголовок] Забужко?», я твердо знаю одне: чекай неочікуваного. Навіть ясний і зрозумілий, на перший погляд, текст, скоро — під час уважного читання — показує все нові перекладацькі підводні камені і айзберги, з якими «щось слід робити» — при чому стандартні, підручникові рішення та принципи, як правило, виявляються ні до чого. В тому, на мою думку, і полягає радість літературного перекладу: за рогом завжди чекає щось нове.

Катажина Котинська

доктор філологічних наук (польською: dr hab.), професорка в Інституті славістики Польської академії наук, сфера наукових зацікавлень: літературознавство і культурологія. Видала книжку «Lwów: o odczytywaniu miasta na nowo” (Kraków, MCK, 2015) – українське видання: «Львів: перечитування міста», переклад Остапа Сливинського, Видавництво Старого Лева, Львів 2017. Перекладає українську літературу з 1998 року, переклала між ін. романи і оповідання Оксани Забужко, Юрія Андруховича, Наталки Сняданко, В. Домонтовича, Софії Андрухович, Вікторії Амеліни, есеїстику та історичні розвідки Ярослава Грицака, Наталії Яковенко, Миколи Рябчука, Івана Лисяка-Рудницького.

Схожі новини