«Крамничка «З легкої руки» Горана Петровича: ласкаво просимо у роман-дім
«Крамничка «З легкої руки» Горана Петровича: ласкаво просимо у роман-дім

Сербська література досі для нас видається екзотичною. Попри територіальну близькість, та історичні перетини, це щось, що викликає цікавість і вабить невідомістю. Тільки один сербський письменник зміг вийти поза межі екзотики та стати відомим і своїм. Так, я про Мілорада Павича. Але крім нього, там є ще безліч цікавого. Хоча б один із його послідовників — Горан Петрович.

Цих двох часто згадують разом, і не дарма. Обидва письменники працювали (у випадку Павича), і досі працюють (Петрович) у межах унікального літературного напрямку — сербського магічного реалізму. Історичні факти та сербська культура легко міксується із магічними предметами, що є чимось більшим, ніж просто крамничка, пейзаж чи словник.
«Крамничка «З легкої руки» (2000) — є дуже книжковим романом. Це історія про книжки, із головними героями книжками, та й дія у ньому буквально відбувається у книжці. Це виглядає дивно. І водночас зрозуміло усім, хто сприймає літературу не лише, як джерело інформації, а як спосіб «втекти» в інший світ. А Петрович змальовує оце «втікання» без лапок.

Три сюжетні лінії навколо одного роману

Першу, в якій студент та редактор газети Адам Лозанич раптово отримує незвичну пропозицію роботи. Відредагувати роман, який вже вийшов (!) дуже давно. Його автор загинув при дивних обставинах. І редагування полягає не у виправленні мовних чи фактичних помилок, а в буквальному «ремонтуванні» роману. До чого тут ремонт зрозумієте пізніш).
У другій лінії чи то пак кімнаті роману ми зустрічаємо Єлену та пані Наталію Дмитрієвич. Єлена не просто помічниця старенькій жінці, а компаньйонка літературними прогулянками. Спитаєте, як це? Автор, а скоріше пані Наталія усе пояснить, і навіть проведе майстер-клас, як не просто читати, а потрапляти у світ, про який читаєш:
«Був торішній грудневий вечір, також понеділок — з давніх-давен добрий день для початку. Пані дозволила Єлені вибрати в кімнаті бібліотеки плетений садовий стілець, який з того часу вважатиметься її стільцем. Сама вона сіла навпроти дівчини, взяла щойно витерті окуляри зі скельцями, що неприродно збільшують очі, надягнула їх і значуще перестала кліпати. Спільне читання передбачало цілу низку маленьких попередніх приготувань.
— Треба бути пристойно одягненими, ніколи не знаєш, кого можна зустріти… — сказала вона, застібуючи ґудзики на своєму класичному вихідному костюмі, без потреби поправляючи свіжу завивку.
— Тамтешній час — стиснутий час, буває, що тутешні п’ять хвилин тривають цілісіньку годину, а буває й навпаки, наші системи вимірювання там не мають дії, отже, про годинник можете спокійно забути або відразу його зняти… — попередила вона компаньйонку.
— Знайдіть третю главу, там тече річка, до якої часто ходжу, я вважала, що вона дуже підходить для вступних зауваг, — зробила висновок стара дама й простягнула дівчині одну із двох книжок з однаковими заголовками» (Facebook видавництва Комора)
А третя лінія поєднує дві перші. Там ми зустрічаємо Анастаса Браніцу (автора роману «Спадщина»), який має відредагувати Адам, та в який щовечора навідуються Єлена із пані Наталею. Навіть більше, ми дізнаємося, як і чому з’явився цей роман-дім.

Жанрова суміш

Горан Петрович не просто написав постмодерністський роман, він дав змогу обрати той жанр та історію, яка вам до вподоби:
1) детективну лінію, в якій студент Адам намагається з’ясувати, що не так із цим романом, та хто такий Анастас Браніца. Хто усі жителі дому в романі, та таємний і не дуже приємний пан, якого він періодично зустрічає в романі й поза ним;
2) романтичну історію, навіть дві (чи три?) — заплуталася. Про кохання Браніци, написане в листах. Кохання, заради якого він створив уявний світ! Раджу переглянути цей уривок, він дуже романтично-еротичний:
Поринути у книжку. Уривок із «Крамнички “З легкої руки”» Горана Петровича
3) історичний роман, в якому оповідаються історії, про те, як таке читання можна перетворити у злих намірах на щось жахливе. В книжці змальовується період, коли Сербію захопила радянська влада. І там теж були ті, хто вмів уважно читати. І прокрадатися брудними черевиками у тексти, якими рятувалися емігранти…
Сподіваюся, ви зрозуміли, в Крамничці є безліч цікавого. В ній затишно, багато листів, ціла бібліотека, ще й цілий світ окремої книжки, інтимні подорожі вигаданими світами. А ще про те, коли дві людини читають одну книжку, вони опинаються поряд;)
Переклад, а його виконала Алла Татаренко, виконаний із душею. На презентації у рамках Форуму видавців, перекладачка розповіла, що перекладала роман двічі. Вперше переклала буквально, втративши шарм стилю письменника. Українське видання, яке вийшло у видавництві Комора, має дуже симпатичне оформлення. Авторка обкладинкиМарія Кінович.

Кому читати

Шанувальникам магічного реалізму, особливо балкансько-сербського; тим, хто любить історії Мілорада Павича. Хоча Петрович, як на мене, більш романтичний і м’який. У Крамничці не зустрінеш такого відвертого еротизму, як в автора «Хазарського словника»; запійним читачам/читачкам та мандрівникам/мандрівницями книжковими світами; усім, хто для бінго, або й просто так шукає затишну книжку.

Кому не читати

Хто не розуміє постмодерних творів та магічного реалізму; хто шукає зрозумілих та реалістичних історій.

Схожі книжки: «Ящик для письменных принадлежностей» Мілорада Павича та інші його романи, твори Габріеля Гарсії Маркеса, інші романи Горана Петровича.

Ксенія Різник
Джерело: Yakaboo

Схожі новини