Лист Софі Оксанен до українських читачів
Лист Софі Оксанен до українських читачів

Багато хто з наших читачів знає про Expecto Librum — український сервіс, який щомісяця пропонує своїм передплатникам коробку-сюрприз з художньою книгою українською мовою. Часто книгу супроводжує вітальний лист від автора книжки.

У травні до складу такої коробки увійшла книга нашого видавництва — «Собачий майданчик» Софі Оксанен. На прохання Expecto Librum письменниця також написала лист для українських читачів свого роману, який виявився чимось значно більшим, ніж просте вітання прихильникам, — він став справжнім посланням українському читачеві.

Сервіс Expecto Librum оприлюднив оригінальний лист Софі Оксанен на своїх ресурсах, а ми сьогодні публікуємо український переклад:

 

«Любий друже,

Я тішуся, що ти тримаєш у руках примірник мого роману «Собачий майданчик», і сподіваюся, що ти не схочеш відкласти цю історію.

Вже вийшло чимало перекладів «Собачого майданчика» і мене неодноразово запитували, чому я написала про сурогатний бізнес в Україні. Зазвичай найочевидніша тема роману не розкриває справжньої мотивації автора написати книжку. Тож я спробую вмістити свою подорож до цієї історії у кілька рядків.

Щоразу, коли у світі відбувається щось значуще — настільки, що створює новинні заголовки по всьому світу, — видавці до цього дослуховуються. Вони починають шукати книжки про цю країну. Завжди так було. Тож коли в Україні відбулася Революція Гідності, я з нетерпінням очікувала нових українських книжок. Я була певна, що нарешті українських авторів видаватимуть у Фінляндії. І я чекала, чекала, чекала, та нічого не сталося. Анічогісінько.

За часів СРСР у Фінляндії друкувалося чимало радянських авторів, але після того, як у 1990-х зникла фінансова підтримка перекладу авторів з Росії та країн Східної Європи, фінські видавці втратили інтерес до книжок звідти. Усе, що позначалось як «східне», вважалося немодним у видавничому світі. Я при цьому була переконана, що історії зі Східної Європи надважливі і що Революція змінить літературні уподобання видавців. Фіни, безумовно, пильно стежили за Революцією і все ще слідкують за новинами з України. У нас чимало спільних проблем із тим же сусідом, тож фіни відчувають емпатію до українців та їхніх переживань. Українська мотивація нам дуже зрозуміла. Я гадала, це також означатиме інтерес до української літератури. Але нічого не сталося — за винятком одного. Надрукували книжку Енн Епплбом про Голодомор. Цьому я зраділа, адже це була перша книжка про Голодомор, доступна фінською мовою. Не від українського автора, але принаймні про Україну. Проте у світі перекладної художньої літератури все ще не було зрушень.

Тож я вирішила власноруч написати роман про Україну і таким чином, можливо, привернути увагу до української культури, проторувати шлях для перекладів українських книжок у Фінляндії та інших країнах. Я хотіла показати, що в Україні стільки історій та нашарувань, що просто нерозумно не заглиблюватись у її культуру. Час покаже, трапиться це чи ні, та все ж я спробувала.

Що я можу впевнено сказати, то це те, що читачі поза Україною хапали книжку і багато з них ані були в Україні, ані читали про неї до цього. Серед них було теж чимало молоді, що мене дуже тішить — авторка може лише сподіватися, що її історія зачепить різні покоління. Я рада, що кожен малознайомий з Україною читач зможе краще відчути тло війни. Врешті-решт, політики підтримують тільки рішення, які до душі їхнім виборцям, тож якщо ми хочемо зберегти санкції проти Росії, люди мають це заохочувати. Ніхто не підтримає те, до чого йому нема діла. Тож аби люди підтримали санкції, їх має хвилювати Україна. В такому розрізі, я гадаю, література має слово.

Мій перший роман «Корови Сталіна» вийшов друком у Фінляндії 2003 року. На той час я помітила, що чимало моїх однолітків небагато знали про Радянський Союз. Багато хто з них вважав, що і не треба знати — це минуле, це пройшло, чому звертати на це увагу? Водночас політика в Росії набирала зовсім інших обертів. У Фінляндії люди не дуже це помітили, але в Естонії, іншій моїй батьківщині, справді відчули холодні вітри змін. Було чітко видно, що Росія зібралась використати старі інструменти політичної сили. Аби це збагнути, потрібно розуміти недавнє минуле.

І тоді я вирішила написати роман, що був би корисним і для молодших поколінь, і для старших читачів. Я поєднала теми, що, на перший погляд, не ужилися б в одному романі: розлади прийому їжі та радянське минуле. Мені потрібно було, щоб ці ідеї склались у цілісну історію, і коли книжка вийшла, все спрацювало так, як я сподівалась: молодші покоління знаходили книжку через інтерес до розладів прийому їжі, а в процесі читання вони так чи інак дізнавалися про Радянський Союз.

Незацікавленість українською літературою у Фінляндії — широке питання без легких відповідей, та я звинувачую колоніалізм: колоніальна сила стирає вагомість культури своєї мішені та цим дає сигнал іншим країнам, лише поширюючи колоніальний наратив. Перед тим, як видавці почнуть публікувати книжки з певної країни, їм варто подумати, чи цікава ця країна читачам. Сподіваюся, «Собачий майданчик» у цьому допоможе.

Але, звісно, видання «Собачого майданчика» в Україні — зовсім інша історія. Ви, українці, знаєте свою землю, її історію, знаєте, як багато в неї голосів та оповідок. Та все ж я маю надію, що моєму романові є що вам запропонувати.

Для мене роман став дивовижною подорожжю до України і я дуже вдячна за всі захопливі розмови, що я мала під час візиту. Гостинність та допомога, з якою зустрічали мої дивакуваті письменницькі запитання, перевершили всі сподівання. В цю мить я дивлюсь у вікно на сіру і прохолодну фінську весну — і мені хочеться поїхати до України просто зараз. Ваша країна вкрала моє серце.

Тримайся, люба Україно!

З найщирішими побажаннями,
Софі Оксанен»

Переклад з англійської Олександри Брунової

Дякуємо сервісу Expecto Librum за наданий оригінальний текст листа.

 

Expecto Librum — перший український сервіс передплати на щомісячну коробку-сюрприз з художньою книгою та подарунками. Заснований у 2016 році. Це культурний проєкт, який популяризує читання українською та знайомить з крафтовими продуктами від місцевих виробників.

 

 

Схожі новини