Почну з метафор. Бо, по-перше, я їх дуже люблю, особливо коли вони не банальні, а по-друге, у цій книзі вони дуже небанальні. Хіба ж можуть залишити байдужим колір вечірнього асфальту, чоловічий погляд, як у собаки на човні, чи оте пізньоосіннє зілля, «жовте й прибите, ніби його запісяв двадцятиметровий кіт»?

Хто вони, ті люди, які сидять на лаві підсудних на міжнародному кримінальному суді у Гаазі? Хто вони — ті, кого судять за найстрашніші звірства: за злочини проти людяності, за воєнні злочини, за геноцид?

Моменти читання – це найдовші моменти у світі. Кожний можна було назвати маленькою вічністю. Горан Петрович «Крамничка “З легкої руки”» Горан Петрович поряд з Мілорадом Павичем вважається одним із класиків та найважливіших і найглибших сучасних сербських письменників.

Сербська література досі для нас видається екзотичною. Попри територіальну близькість, та історичні перетини, це щось, що викликає цікавість і вабить невідомістю. Тільки один сербський письменник зміг вийти поза межі екзотики та стати відомим і своїм.

Родинні історії мають свого читача у всі часи. В сучасній українській прозі є кілька яскравих зразків.

Уже наступного тижня стартує “Книжковий Арсенал” – одна з найважливіших подій в культурному житті країни. Серед численних гостей, які приїдуть на фестиваль, особливої уваги заслуговує Славенка Дракуліч – хорватська письменниця і публічна інтелектуалка.