Коли ще звірі говорили, то і люди збиралися біля ватри і розповідали одне одному історії про світ навколо. Так з’явилася міфологія. Потім почали розповідати історії про себе; так з’явилася література. Згодом захопилися історіями про свої родини. Так з’явився роман.

Вона сідає в потяг «Прага – Чеські Будєйовіци». У південній Чехії не була п’ятнадцять років зі своїх сорока одного. В цій подорожі у неї є два правила: не брехати і не плакати. В її руках папірець зі списком імен: «Тато, Гонза, Анна, Мілада, Зденєк, Тушл, Докторка, Бертак, Хозе, Надя, Петр, Оліна». Всього – дванадцять.

Новий переклад роману відомого польського письменника Яцека Денеля «Матінка Макрина» базується на одній призабутій містифікації 19 століття про настоятельку мінських василіянок і її семирічні переслідування й муки за віру. За життя містифікаторку не викрили, а польські поети Юліуш Словацький і Адам Міцкевич навіть написали про неї поеми.

Може, то є випадковий збіг, що вся сучасна фінська проза, яку мені доводилося читати, – це спокійний і рафінований безум (а у збіги не вірю). Чоловік повертається з відрядження, на дорозі підбирає пораненого зайця і починає тинятися країною без мети і системи. Дівча відвідує бабусю, і припиняє раптом їсти.

Поява книжки симптоматична для українського суспільства, в якому письменник виконує, окрім власне мистецької, ще й кропітку громадянську працю. Зокрема, як інтелектуальний і моральний авторитет для співгромадян постійно оцінює явища вітчизняного суспільно-політичного життя.

Друга світова війна. Молода словачка Зузана закохується в радянського партизана Алєксєя. Чоловіка убивають німці.

Мені доводиться читати багато літератури, писаної жінками, для жінок чи про жінок – і зовсім не обов’язково, щоб усі ці опції водночас збігалися в триєдиній єдності та творили загадковий дискурс іншого.

Історія, якою так часто і вправно маніпулюють політики, заграла новими барвами в романі Олега Коцарева «Люди в гніздах», що побачив світ у видавництві «Комора».

Добро й зло знаходяться у вас самих, тож не шукайте його зовні.  Іво Брешан «Астарот» Угода з дияволом – це культурний мотив, поширений в переказах і легендах середньовічної Європи, який, проте, і досі не втрачає своєї популярності. Звісно, найвідомішою в даному контексті є легенда про доктора-чорнокнижника Фауста, котрий уклав угоду з Мефістофелем.

Бум родинних саг на тлі катастроф ХХ століття породжує в українських читачів запит на свій аналогічний текст. Щоправда, поки така література на матеріалі нашої історії створюється здебільшого за кордоном.