Післямова Галини Павловської до українського видання роману «Дякую за кожний новий ранок»
Післямова Галини Павловської до українського видання роману «Дякую за кожний новий ранок»

Наприкінці 2021 року у видавництві «Комора» вийшов друком роман відомої чеської письменниці, сценаристки та телеведучої українського походження Галини Павловської «Дякую за кожний новий ранок».

Донька українського поета і племінниця президента Гуцульської Республіки Галина Павловська виросла в Чехії, однак змалечку знала, що вона — українка. Свою історію вона поклала в основу роману «Дякую за кожний новий ранок». Спеціально до виходу першого українського видання авторка написала післямову, в якій розповіла про себе та довгий шлях роману до українського читача. Пропонуємо до вашої уваги звернення письменниці:

 

Дорогі мої українські читачі!

Зізнаюся, що вже понад двадцять п’ять років я чекаю на той момент, коли ця моя історія потрапить до вас. Щиро дякую всім, хто допоміг цьому нарешті статися. Зокрема, Ользі Перебийніс — за її чудовий переклад.

Дозвольте мені розповісти трохи про себе. Я народилася в центрі Праги. З вікон нашої квартири було видно Національний театр і Влтаву. Мій тато завжди казав мені, що майже такий самий краєвид відкривався у нього вдома в Ясіні з дзвіниці церкви на річку Тису. Моя мама здобула педагогічну освіту і працювала вчителькою, але після знайомства з татом, який вчився на юридичному, й сама туди вступила. А закінчила університет вона навіть раніше за тата, бо не мала таких, як у нього, проблем із комуністичним режимом і КҐБ. Тата виключили в 1948 році, а диплом йому вдалося отримати лише в 1990-му.

Із татом я завжди розмовляла виключно українською мовою, а з мамою — чеською. Чи не щодня до нас у гості приходив татів брат — дядько Степан, який повернувся з ҐУЛАҐу, де провів в ув’язненні дванадцять років. З татом вони постійно обговорювали ситуацію в Україні — ні про що інше у нас вдома мова не йшла. Завдяки татові в мене було дивне дитинство. Власне, воно було чудове, бо в ньому завжди знаходилося місце для чогось більшого, ніж «що з’їсти» чи «як розважитися». Йшлося про свободу, гордість і надію!

Саме цими цінностями я завжди керувалася у своїй творчості. Якщо ж до цього додати ще й розсудливість, прагматизм і чорний гумор моєї мами, то вийде саме та суміш, яка характеризує мій літературний стиль. Я пишу від першої особи, всі почуття, які я описую, абсолютно автентичні, і лише окремі ситуації драматизую навмисно. Інколи я кажу собі, що в моєму житті «все погане зі мною сталося насправді, а все хороше я собі придумала».

Дорогі українські читачі! У Чехії я закінчила факультет кінематографії. За моїми сценаріями знято десь із тридцять телевізійних і сім художніх фільмів. Два з них здобули найвищі чеські кінематографічні нагороди й відзнаки. Найуспішнішим став саме фільм «Дякую за кожний новий ранок». Завдяки цій моїй історії багато людей у Чехії почали дивитися на українців інакше — з більшою симпатією і розумінням.

Мій батько про свій народ ніколи не жартував. Однак, на мою думку, добрий гумор завжди має право на існування. Тому, пишучи «Дякую за кожний новий ранок», я вклала в цю книжку чимало перебільшень та водночас і всю любов, на яку я була здатна.

Я написала тридцять три книжки. Гадаю, що лише в одній із них не фігурує Україна. В усіх інших вона так чи інакше присутня. Мій тато був великим романтиком, і я успадкувала це від нього. Вірю, що на Україну чекає (хоч, можливо, не одразу) чудове майбутнє. У ній жили, живуть і будуть жити скромні люди, які люблять історії, вірші й свою країну. Сподіваюся також, що вони вміють сміятися. Зокрема, й із самих себе.

 

Дякую за увагу.

Ваша Галина Павловська

(мінімум на п’ятдесят відсотків українка)

 

Схожі новини