Сторожі тротуару
“Сторожі тротуару” – це перший в українській літературі прямий голос “втраченого покоління” зламу 1980-1990-х років. Покоління “гастарбайтерів”, що розлетілося по світу в пошуках обітованої землі. Покоління “Львова, якого не було”, – зниклих заводів і гуртожитків, театрів і музеїв, вокзалів і кнайп. Покоління, яке загубилося на цивілізаційному переломі, і чий досвід, часто трагічний, ще чекає на своїх літописців.
Михайло Мишкало, пам’ятний читачам легендарної львівської газети “Поступ” кінця 1990-х як колумніст “Майкл”, дебютує в жанрі якраз такого “літопису самовидця”. Інженер за освітою, він торгував на базарах Львова, Варшави, Белграда, Будапешта, Ольштина, працював різноробочим та нянькою у Великобританії. Він пройшов шлях тисяч українців і зміг його описати. Тому тут усе живе і справжнє – від мови та реалій часу до почуттів, провідне й наскрізне з яких – любов.
Майкл (Михайло Мишкало) (1964 р.н.) — відомий журналіст і письменник з Ужгорода. Закінчив факультет електрофізики Львівського політехнічного інституту. Працював на заводі «Полярон» — радянському промисловому гіганті, що став однією з перших жертв економічної кризи початку 1990-х. Заробляти на життя молодому інженерові довелося спочатку «човником» по базарах Центральної та Східної Європи, згодом різноробочим та нянькою у Великобританії.
У 1997 році повертається до Львова. Під псевдонімом Майкл пише колонки до «Поступу», які швидко здобувають популярність у читача. Друкувався також в інших регіональних та мережевих виданнях («Львівська пошта», «Тиждень», «Аптека Галицька», «Арка», «Вільна Україна», «Zaxid.net» та ін.). «Сторожі тротуару» — перша книжка автора.